Впало небо, розтеклось так безпорадно
Відпалало і розвіялось як дим
Ніч без тебе ніби вічність це так складно
Нічим крити, відлякати кроків цих нічим

Чому ж ми такі налякані, нерви як струни змотані
В міцні канати времені, в лати вдягнені
Ну, пробач мені...

Тільки мовчи, не пояснюй, не добивай
Словом холодним, жодним нас не вмивай
Ранять вони гірш ніж кулі, в душі печуть
Я все одно не кину і не втечу

Ну, що ще треба, крім дивитися мовчки як ти спиш
Хто не втратив, годі й пояснити тим
Ніч без тебе, не розповідай, облиш
Відпалала і розвіялась як дим

Чому ж ми такі налякані, нерви як струни змотані
В міцні канати времені, в лати вдягнені

Тільки мовчи, не пояснюй, не добивай
Словом холодним, жодним, жодним нас не вмивай
Ранять вони гірш ніж кулі, в душі печуть
Бо я все одно не кину і не втечу